Adv: Adelinahost is a leading web hosting company offering services in US and Europe. One of the largest LYRICS websites https://lyrics.az and https://azlyrics.az and https://azlyrics.com.az hosted by Adelinahost.

Болехів » Новини » ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ

 
 
 

ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ

Автор: Lyminec від 21-09-2014, 16:10, переглянуло: 565

0
Події, які зараз відбуваються у нашій країні, не можуть залишити байдужим жодного зі справжніх патріотів України. Спостерігаючиза новинами з екранів телевізорів, здається, що це лише вдало змонтований фільм одного із популярних американських режисерів і обов’язкова його розв’язка – перемога добра над злом.


ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ

Василь Іванів у колі своєї сім’ї та гостей


ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ

Іван Покришка в оточенні гостей


В умовах неоголошеної війни, постійного посилення збройної агресії з боку Росії, українська армія потребує невичерпних войовничих сил, одними з яких є добровольчі загони. Серед добровольців є й наші краяни: Юрій Бога­тирьов з Болехова, Василь Шопоняк і Микола Макота з Міжріччя, Ярослав Мельник та Роман Квецко з Підбережа, Василь Іванів з Сукіля, Іван Покришка з Козаківки. Кожен з них ніс службу у різних заго­нах, на різних бойових пози­ціях, в різних умовах. Але всіх їх об’єднувало одне – бажання здолати агресора. Нещодавно хлопці повернулися додому в короткотривалу відпустку.

У вівторок, 9 вересня, місь­кий голова Зенон Макота у супроводі сільського голови с.Козаківка Михайла Іваніва, директора ДП «Болехівське ЛГ» Михайла Яремка та міс­цевого підприємця Руслани Петрюк відвідали двох бійців, які тривалий час відстоювали незалежність нашої Батьків­щини у зоні АТО. Керівники вручили хлопцям грошову до­помогу у розмірі 1000 грн. кожному та документи на отри­мання безкоштовних дров.

Один із солдатів - 20-річний житель с.Сукіль Василь Іва­нів. Під час проходження строко­вої служби у 80 аеро­мобільній десантній бригаді у січні 2014 року підписав контракт на 3 роки і продовжив відстоювати волю України.

Впродовж квітня-травня цього року Василь разом з бо­йовими побратимами ніс службу в самому пеклі - поблизу Слов’янська, а зго­дом майже місяць обороняв Луганський аеропорт. Про под­робиці служби хлопець розповідає мало, каже, не хоче ще раз згадувати ті по­дії, але наголошує, що ситуа­ція дуже складна і потребує негайного вирішення.

У кількох словах Василь поділився спогадами про пер­ший день у зоні АТО: «З пер­ших хвилин перебування у зоні бойових дій нас почали обстрілювати. Спочатку ми не зрозуміли чому, думали, що терористи блефують і стріля­ють холостими патронами, але після того, як побачили, що деякі хлопці під обстрі­лами куль падають, зрозуміли - це справжня війна. Пізніше звик, виконання бойових зав­дань сприймав як звичайну роботу».

Розповідає, що разом з ним воюють хлопці в основ­ному із Західної України - Львівської та Івано-Франків­ської областей. Незважаючи на фізичні виснаження, Ва­силь володіє не­зламним ду­хом і каже, що го­товий вою­вати та доведе спра­ву до кін­ця. З особового скла­ду коман­ди, що вирушила на Схід у складі шестисот осіб, «без под­ряпин» повернулося лише 200 вояків.

Зараз хлопець перебуває у десятиденній відпустці, уже в неділю повернеться на Схід.

Ще один герой нашого часу - Іван Покришка - 24 річний уродженець Слободи Болехів­ської, який разом із дружиною проживає у с.Козаківка. За словами Івана, все розпоча­лося у листопаді 2013 року, ко­ли він поїхав на Євромайдан. Уже на Майдані за власним ба­жан­ням записався до Само­оборони. Ситуація загострю­валася, незламний дух не дозволяв опустити руки. Анексія Криму і прагнення змінити ситуацію на краще ста­ла причиною вступу молодого чоловіка до Національної гвар­дії уже 14 березня. Саме тоді, каже Іван, по­чалися перші важкі дні. Разом з усіма бійцями батальйону він пройшов місячне злагодження на базі військової частини спеціального призначення у Новій Петрівці під Києвом. Без­кінечні тренування, важкі фізичні навантаження… Але все це ніщо у порівнянні з без­межним прагненням волі.

12 квітня, разом із п’яти­стами новоспечених гвар­дійців, Іван прийняв присягу і став бійцем 1 батальйону опе­ра­тивного призначення (ба­таль­йону резервістів) війсь­кової частини 3066 Північного оперативного-територіального об’єднання Національної гвар­дії України. У зв’язку із загост­ренням ситуації на Сході кра­їни, військовослужбовці об’єд­нання, в тому числі і наш кра­янин, відправилися до Слов’­янська. З 15 квітня батальйон був на бойовому чергуванні в районі Слов’янська.

«17 травня поблизу Слов’­янська виникла чергова сутич­ка гвардійців з терористами. Під час бою біля мене детону­вала граната, - розповідає Іван. - Вна­слідок цього я отримав контузію головного мозку ви­буховою хвилею. В госпіталь не поїхав, тому що була велика загроза обстрілу колони. Відлежав 3 дні в окопі. Після покращення слуху про­довжував нести службу і пара­лельно лі­кувався у польових умовах. Прослуживши до ротації, 31 травня я разом з бойовими товаришами виру­шив у відпустку.

1 червня прикарпатець по­вер­­нувся додому. У зв‘язку з погіршенням здоров’я, за висновком воєнних лікарів перебував на стаціонарному лікуванні у Київ­ському воєн­ному госпіталі ГУМВС Укра­їни. Після цього воєнна лікарська комісія визнала бійця непри­датним до подальшого про­ходження військової служ­би. Іван каже, що тепер почу­ва­єть­ся значно краще.

На запитання «Які плани на майбутнє?» Іван поділився ідеєю щодо створення тери­то­ріального оборонного баталь­­йону на базі Долинського району. «Я хочу, щоб наші краяни були готові до будь-яких дій ворога, щоб вони ма­ли хоча б елементарні навички воєнної поведінки. І коли, не дай Боже, наших хлопців від­правлять в зону АТО, щоб вони не розпо­чинали навчання з нуля, адже, якщо знаєш, як по­во­дитися в екстремальній ситуації, то маєш більше шан­сів вижити, - ска­зав боєць. - На цій базі ще пла­ну­ється ор­ганізація курсів ме­дичних сестер, адже вміння надавати першу медичну допомогу відіграє дуже важ­ливу роль у теперішній ситуації».

Проаналізувавши ситуацію у зоні бойових дій за минулі мі­сяці, Іван стверджує, що спіль­ними зусиллями ми дій­демо до перемоги, от тільки коли і якою ціною не може знати ніхто.

У розмові солдат згадав ім’я генерал-майора Кульчицького Сергія Петровича, який загинув 29 травня 2014 року під Слов’­янськом. «Від самого початку він був поруч з нами, - розпо­відає Іван. - Навчав, допомагав, запалював бойовий дух. Зав­дяки настановам Сергія Петровича багато хлопців зали­шилися живими. Шкода, що не всі… Щиро вдячний та вічна йому пам’ять».

Щасливої дороги та обов’­язково повернутися живими – ось головне побажання для захис­ників нашої Батьківщини. Хо­четься вірити, що цього року все завершиться і 2014 рік вкар­бується в історію України, у нашу пам’ять та пам’ять наших нащад­ків як Рік Героїв, і буде початком кращого май­бутнього для нас та наших ді­тей. Щиро молімся за всіх війсь­ковослужбовців!

Категорія: Новини

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм іменем.

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.