Adv: Adelinahost is a leading web hosting company offering services in US and Europe. One of the largest LYRICS websites https://lyrics.az and https://azlyrics.az and https://azlyrics.com.az hosted by Adelinahost.

Болехів » Новини » У Болехові відкрито пам'ятник Михайлу Гаврилку

 
 
 

У Болехові відкрито пам'ятник Михайлу Гаврилку

Автор: Lyminec від 21-09-2014, 16:06, переглянуло: 520

0
У Болехові відкрито пам'ятник Михайлу Гаврилку


У Болехові урочисто відкрили пам’ятник січовому стрільцю,
художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку.


Ще донедавна майже ніхто не знав про Михайла Гаврилка. Майже ціле століття ім’я великого скульптора було забуте. Але український герой повернувся із забуття. Відтепер постать митця і воїна, художника і поета житиме вічно. Михайло Гаврилко повернувся до нас у своїй великій любові до Тараса Шевченка, до України.

7 вересня відбулося урочисте відкриття пам’ятника митцеві-воїну та академія «Нам пора для України жить». На свято були запрошені керівники обласної та міської влади, онуки Михайла Гаврилка – родина Абрагамовичів, Роман Коваль - автор книги «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею», мистецтвознавець Віталій Ханко (Полтава), Володимир Сухаренко (Полтавщина), творці пам’­ятника Василь Ярич і Орест Скоп, скульптор Михайло Горловий, голова Союзу українок України Ореслава Хомик, голова СФУЖО Орися Сушко (Канада), народні художники України Михайло і Тадей Риндзаки (Львів), кобзар Тарас Силенко (Київ), Галицький академічний камерний хор під орудою диригента Василя Яциняка (Львів).

Михайло Гаврилко був уродженцем Полтавщини. Він – талановитий скульптор, художник, поет, січовий стрілець, що брав участь у боях на Маківці, боровся проти червоної комуни під Полтавою. У 1915 році в складі армії січових стрільців Михайло Гаврилко звільняв Болехів від московської орди. Відкривав школи в Ковелю та Луцьку, ставив пам’ятники Тарасові Шевченку в Галичині, Буковині, на рідній Полтавщині. У 1920 році червоноармійці спалили його у Полтаві в топці локомотива.

Ще у 1910-1913 рр. М.Гаврилко гостював у Наталії Кобринської в Болехові. У її домі, на місці якого тепер стоїть Пам’ятний знак, він виготовив 100 горельєфів Т.Шевченка. Подарував письменниці велике погруддя Т.Шевченка. А вона йому фінансово допомагала здобути вищу освіту у Краківській академії мистецтв.

В час Першої світової війни, коли січові стрільці, а серед них і Михайло Гаврилко, покидали наше місто, Наталія Кобринська востаннє публічно виступила. Вона від імені боле­хівчан прощалася з українськими лицарями, що несли волю українському народу. Тому саме біля музею Наталії Кобринської спорудили монумент творцю Шевченкіани.

Постать Михайла Гаврилка повернулася до нас вперше у книзі президента історичного клубу «Холодний Яр» письменника Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею». Роман Коваль у книзі звертається до українців: «20 літ минуло від дня проголошення незалежності України, за яку він поклав своє життя, а чи вшановано його подвиг?.. Чи хоч де поставлено йому пам’ятник або меморіальну дошку?»

Автору книги належить й ідея спорудження пам’ятника, яку підтримали місцева влада та активно долучилися міські громадські організації «Просвіта» та Союз українок.

Кошти для спорудження пам’ятника збирала не лише вся громада, кошти пересилали, приносили люди з усієї Укра­їни. У своєму виступі міський голова Зенон Макота з вдяч­ністю згадав усіх тих, хто долучився до збору коштів: «На заклик-звернення історичного клубу «Холодний Яр» відгукнулися найбільш свідомі українці із Закарпаття, Запоріжжя, Луганська, Львова, Стрия, Моршина, Калуша, Галича, Рожнятова, Косова, Дніпродзержинська, Рогатина, Долини, Івано-Франківська… У Львові в оперному театрі відбувся аукціон, мета якого – збір коштів на пам’ятник за участю кращих художників Львова. Цей захід відбувся, дякуючи скульптору Василеві Яричу та художникам Львівської опери братів Риндзаків. Не можна сьогодні не сказати про мешканця Севастополя, який, крім внеску на пам’ятник, власноручно виготовив 2 тисячі конвертів із зображенням січового стрільця Гаврилка. А кошти від проданих конвертів пішли на побудову пам’ятника…, - зазначив Зенон Володимирович. - Або подарунок картини «Грунь» дружини покійного художника Фіголя - Тетяни, щоби виручені кошти за продану картину стали її внеском на пам’ятник. Ця картина є в музеї Наталії Кобринської. Сьогодні серед нас є та людина, що заплатили за картину «Грунь» і подарувала її музею. Бо мешканець Долини вважав, що має бути пам’ятник тому, хто віддав на вівтар України своє життя. Не відставали мешканці Болехова та навколишніх сіл. Прикарпатський лісогосподарський коледж, школи міста № 1 і 2, всі сільські школи Болехівщини, дитячі садки, працівники установ, парафіяни міських церков – всі відгукнулися на звернення Просвіти та Союзу укра­їнок Болехова і підтримали шляхетну справу. Минулого року група учнів школи № 2 разом із Вікторією Латик, членкинею Союзу українок, 13 січня, колядуючи та віншуючи, повідомляли, що вони збирають кошти на пам’ятник синові Тараса Шевченка. У той вечір вони заколядували понад 1 тисячу гривень… У міській газеті «Ратуша» публікувалися статті про Михайла Гаврилка, подяки тим, хто щиро бажав бачити в нашому місті пам’ятник тому, хто з боями пройшов шлях від Маків­ки, визволяючи галицькі міста, в тому числі й Болехів, від московської орди, що боровся проти червоної комуни під Полтавою, що відкривав школи на Волині…»

На урочистостях з нагоди відкриття монументу виступив заступник голови облдержадмі­ністрації Сергій Адамович. «Михайло Гаврилко всім своїм життям, своєю долею дбав про Україну, – наголосив Сергій Васильович. – Це одна крапля тієї великої історії людей, які доклалися до утвердження незалежності нашої держави».

Категорія: Новини

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм іменем.

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.